Манвелівська середня загальноосвітня школа Васильківського району Дніпропетровської області

 


Розвиток творчості учителя


Глушакова Наталя

15.12.2011, 00:49; (ред. 15.12.2011,00:50)
1
Манвеловская школа
Адміністратор, Учитель
Творчість є однією із складних і таємничих явищ людського життя. Це діяльність, що породжує щось якісно нове і відрізняється неповторністю, оригінальністю та певною унікальністю. Педагогічна творчість спрямована на особистість учня, що розвивається. Творчість учителя виявляється насамперед у прагненні й умінні постійно вдосконалювати свою педмайстерність, відкидати застарілі, знаходити нові, більш досконалі методи практичної реалізації вимог часу, творчо застосовувати надбання передового досвіду, досліджувати свою роботу. Одним із завдань методичної роботи у нашій школі є активізація творчих здібностей учителів. Сьогодення вимагає творчого вчителя. Творчу особистість може навчити й виховати тільки творча особистість. До творчості вчителя спонукає сьогоднішній учень – розвинена й нестандартна особистість, вимоглива до свого наставника. Крім того, творчий характер закладений в самій суті вчительської професії. Адміністрація школи сприяє вивільненню часу вчителя для творчості. Відомий вислів В. О. Сухомлинського: „ Вільний час учителя – це корінь, який живить джерела педагогічної творчості” – є гаслом та реальністю нашого колективу. У системі методичної роботи ми враховуємо те, що рушійним чинником розвитку творчої активності педагогів є розроблена система дидактичних умінь, які виступають як орієнтир для вирішення будь-якої педагогічної проблеми. Формування таких умінь здійснюється в процесі встановлення зв’язків між відомими дидактичними засобами, а також коли ці дидактичні засоби поєднуються з загальнонауковими концепціями, як теорія поетапного формування розумових дій, розвивальне та проблемне навчання. Спираючись на творчий потенціал талановитих, розвиваючи інших, шкільна адміністрація створює творче ядро, яке задає тон у роботі, навколо якого об’єднується і розвивається педагогічний колектив. Творчий учитель соціально корисний не тільки результатами своєї особистої праці, а й тим, що він дух творчості передає іншим. Будь-яке творче починання педагога є науково обґрунтованим. Саме наука вкладає в руки вчителя обґрунтовану, вивірену цілісну методику творчої діяльності: Діагностика – аналіз діяльності школи, педагогічної ситуації, вихід на проблемно-орієнтовний аналіз. Моя роль, як заступника директора, у діагностичному процесі залежить від посадових обов’язків й визначається дієсловами: вивчаю, досліджую, організовую, направляю, координую, беру участь, вношу корективи, регулюю, інтерпретую, оцінюю. При діагностуванні використовую комплекс науково-педагогічних методів дослідження, в тому числі тестування, анкетування, бесіда, спостереження, вивчення шкільної документації, узагальнення досвіду творчо працюючих вчителів. На основі аналізу визначаю мету, шляхи й засоби її досягнення. Цілепокладання – віддалені в близькі цілі або блок операційно поставлених цілей. Моя головна мета – створити умови, які забезпечать різнобічний і творчий розвиток особистості педагога, підвищення на цій основі його кваліфікації, професіоналізму, продуктивності діяльності. Мета трансформується у задачу, якщо у формуванні вказуються засоби її досягнення ( на основі.., за рахунок ..., з якою метою ..., шляхом..) Наприклад, визначити для кожної категорії вчителів шляхи і форми підвищення професійного рівня на основі підсумків атестації й аналізу проблем у практичній діяльності. Прогнозування - передбачення майбутніх потреб, тенденцій розвитку можливих проблем, шляхів і засобів їх вирішення, можливих наслідків. Цілі близькі до прогнозів. Ті та інші орієнтовані на майбутнє. Але цілі визначаються раніш прогнозування і є основою для прогнозування перспектив розвитку. Вміння передбачити майбутні вимоги соціуму до школи, бачити шляхи перебудови школи у багато чому залежать від законів суспільного розвитку й педагогічної діяльності, досвіду, гнучкості й інтуїції управлінців. Прогноз складається на основі виявлення протиріч між очікуваними й фактично досягнутим результатом. Проектування – для реалізації цілей необхідна концепція й програма розвитку школи. Разом з директором школи здійснюємо проектувальну діяльність: створюємо концепцію, програми розвитку навчального закладу. Конструювання . Велике значення в управлінні мають здібності заступника директора з навчально-виховної, методичної діяльності конструювати психолого-педагогічний вплив на вчителів і дітей. Це розробка основних напрямків, конкретного змісту діяльності. Планування роботи. Найбільш поширеною формою є річний план школи. Такий план дає можливість досягти поставлену мету, найближчу й більш віддалену перспективу діяльності. Педагогічна комунікація. Управління школою означає вплив керівників на учасників навчально-виховного процесу, з метою досягнення запланованого результату. Інструментом впливу у педагогічній діяльності виступає спілкування (комунікація). У процесі спілкування забезпечується єдність дій людей, відбувається їх об'єднання, досягається взаєморозуміння й узгодженість дій, поведінки, виробляються спільні підходи, єдині вимоги, формуються якості людини як суб'єкта культури, пізнання праці. Я, як заступник директора, намагаюся займати ефективну комунікативну позицію, вибираю стиль й методи спілкування в залежності від ситуації. Виявляю ініціативу, наполегливість, вимогливість у спілкуванні з підлеглими, використовую суспільну думку, створюю відношення партнерства, зацікавленості спільної діяльності, намагаюсь „заразити" емоційним становищем оточуючих, стимулювати до успіху, тримати, якщо треба, дистанцію у відношеннях з колегами або спілкуватися на основі дружніх стосунків. А для цього необхідно передусім знати свій колектив й кожного вчителя окремо, враховувати інтереси, мотиви, бажання людей, їх особисті проблеми, особливості характеру. Компетентність, порядність, висока особиста відповідальність, об'єктивність, справедливість у сполученні з доброзичливістю, тактовністю, повагою, признанням права людини бути самим собою створюють стійку основу для взаєморозуміння, приємної й продуктивної взаємодії співробітників у школі. Організаторська діяльність. Система моєї організаторської діяльності містить у собі чотири блоки взаємодії; з адміністрацією й керівниками функціональних підструктур школи; з робітниками органів управління освіти, закладів підвищення кваліфікації, вузами, дошкільними навчальними закладами, батьками; з педагогічним колективом школи; з учнями. Взаємодія з іншими керівниками школи здійснюється за такими основними напрямками: створення й розвиток дидактичної бази школи; розробка нормативної правової бази школи; діагностування, прогнозування, планування, координування спільної діяльності; керівництво конкретними ділянками роботи , узгодження управлінських дій; вироблення колегіальних рішень, організація їх виконання; аналіз й оцінювання ефективності й якості навчального процесу; пошуково-інноваційна діяльність, спрямована на оптимізацію навчального процесу школи. Разом з тим встановлюю зовнішні контакти, співробітництво з органами управління освіти, науково-методичного центру, Інституту розвитку безперервної освіти, інформаційно-діагностичними центрами, вузами з метою інформаційного, нормативно-правового забезпечення, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, своєчасної атестації шкільних працівників, вивчення й розповсюдження передового педагогічного досвіду, участі у міжшкільних творчих об'єднаннях, науково-практичних конференціях. Як завуч школи, також, беру участь у роботі з родинами: інформую батьків про стан навчальної роботи, даю рекомендації про організацію самостійної навчальної діяльності у домашніх умовах, проводжу індивідуальну роботу з батьками обдарованих дітей і дітей, які потребують педагогічної підтримки. Організація співробітництва з педагогічним колективом школи передбачає різні напрямки діяльності: уточнення принципів, мети, задач школи на кожний конкретний етап діяльності; стандартизація і діагностика навчального процесу; мобілізація зусиль педагогічного колективу на виконання накресленої мети і задач, досягнення запланованого результату; навчання кадрів на внутрішкільному рівні; обговорення результатів навчальної діяльності на різних етапах і рівнях взаємодії (індивідуальний, груповий, колективний); внутрішньошкільний контроль і атестація вчителів й учнів; активізація діяльності методичних об'єднань вчителів, творчих груп. Організація методичної роботи в школі будується на проблемно-діагностичній основі, колективному й індивідуальному плануванні, відстеженні й моніторингу результатів, стимулюванні й створенні умов для методичного удосконалення педагогів. Слід підкреслити, що саме діагностика методичної роботи дає змогу виявити особисті, професійні проблеми й досягнення з метою управління успіхом, мотивацію й стимулювання, реалізацію ідей підтримки педагогів, створення найкращих умов для їх діяльності, Діагностична робота в школі проводиться за допомогою таких методів: аналіз змісту та форм методичної роботи; аналіз річних планів методичних об'єднань, творчих, проблемних груп; бесіди з керівниками предметних методичних об'єднань, під час яких виявлялося їх ставлення до організації науково-методичної роботи в школі; опитування та анкетування вчителів стосовно значення методичної роботи у їх практичній діяльності; відвідування уроків вчителів; діагностика основних науково-методичних труднощів учителів, як складової; частини діяльності з розвитку творчості у педагогічному колективі. Діагностичні методики, які ми відібрали і якими користуємось, відповідають психолого-педагогічній концепції, складеної з трьох взаємозв'язаних проекторів: особистість учителя; педагогічна діяльність; педагогічне спілкування. Ці три простори об'єднані однією задачею розвитку особистості учня. Разом з тим, вони не накладаються один на один, не повторюються, а вступають в складні діалектичні стосунки, при цьому кожне з них в процесі праці учителя виступає то передумовою, то засобом, то результатом розвитку. Стратегія взаємодії з учителем містить в собі: Діагностику. Виявлення проблем педагогічного колективу і кожного педагога окремо. Формулювання задач по відношенню до педагогічного колективу і педагога. Шляхи вирішення даних проблем. Форми методичної роботи. Результат. Діагностика потенціальних можливостей педагогічних кадрів З метою індивідуальної підтримки кожного педагога та виявлення потенціальних можливостей адміністрацією проводиться діагностика педагогічних кадрів школи. В умовах гуманізації і демократизації освіти керівник і учитель, учитель і учень змінюються, взаємодіють і разом беруть участь в оновленні шкільного життя. При цьому їх співробітництво більш ефективним робить діагностика, яка містить у собі такі функції, як аналітична, діагностична, оціночна, корекційна, орієнтаційна, інформаційна. Аналітична функція – це психолого-педагогічний аналіз навчального процесу на всіх рівнях його структурної організації як педагогічної системи. Діагностична функція – це психолого-педагогічне вивчення навченості, вихованості й розвитку учня, а також рівня професійної компетентності вчителя. Оціночна функція – це якісна і кількісна оцінка діяльності адміністрації школи, кожного учителя й кожного учня. Корекціна функція – це дидактична корекція навчально-виховного процесу й психолого-педагогічна корекція особистої активності учителя до саморозвитку (тому що вся система позитивних тенденцій лежить не поза вчителем, а в ньому самому). Орієнтаційна функція – це орієнтація педагогічного колективу на вирішення мети і задач школи. Інформаційна функція – це постійна інформація всіх учасників педагогічного процесу про позитивні результати педагогічної діагностики. Велику користь у роботі педагога приносять інформаційні наради, на яких відбувається взаємо обмін інформацією, обговорення друкованих публікацій ( в тому числі і робіт учителів школи), що дозволяє розширити кругозір вчителів школи й формувати в них потребу до саморозвитку


Залишати повідомлення можуть тільки зареєстровані користувачі
реєстрація