Манвелівська середня загальноосвітня школа Васильківського району Дніпропетровської області


запам'ятати

 

З історії школи

 

м

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

                                                              На перехресті 7 доріг , 7 вітрів

                                                     Часів минулих , прожитих років

                                                     Є місце , де в усьому незабутнє

                                                     Країна , що народжує майбутнє .

                                                     В ній перше слово і вітання .

                                                    В ній завжди зустріч і прощання .

                                                     Це оберіг дитинства , що ніколи не згаса .

                                                     У ньому нашого життя невичерпна краса .

 

  Цікавою є історія   СЗШ радгоспу «626»,  яка знаходиться в селі, заснованому в першій половині 19 ст. паном  Дмитренко.  В  1874  році  дружина пана продає маєток князю Манвелову.  Недовго господарював князь Манвелов на цій землі.  В 1880 році  він свої землі і маєток продає німцям – колоністам, які стали будувати село і назвали його Манвелівка. Вже в ті часи працювала  початкова школа,  в якій в неділю правила лютеранська церква.

  На території Манвелівки  німці – колоністи  господарювали до 1929року.

В 1929 році всіх їх вивезли в Сибір, а на  базі  села заснували радгосп   по  вирощуванні  сої (до  складу його ввійшли села Шев’якіне, Крутоярівка, Точка, Манвелівка, Красне  і садиба багача Шпренгальса) .

 

Все почалося в рік вікопомний,

та , як  у всякому житті

наказ по Наркомпросу

скромний  - початок нашого путі .

 1929 рік.   В селі Манвелівка Васильківського району в приміщенні барачного  типу   стала працювати початкова школа.

1934 рік.   Уже в цьому році  початкова школа радгоспу ( тоді ім. Косіора )

реорганізована у неповну  середню з шестикласною, а з наступного року – із семикласною освітою. В школі навчалося    близько 150 учнів,  серед  яких   було   багато   переростків.

1935 – 36 рр.  В школі була створена комсомольська організація  із 9

чоловік.  Комсоргом була обрана  старша піонервожата  В. Сафонова.

 Навчали дітей вчителі М.І. Ткалік, І.Х. Сопільняк, М.Лукашевич та інші. 

Великою пошаною  у робітників радгоспу і батьків  користувався  вихователь і наставник молоді І.Х.Сопільняк, який водночас керував драматичним гуртком, боровся за високу успішність та зразкову поведінку учнів у школі та поза школою, виступав перед робітниками на виховні теми .

Активні комсомольці, відмінники навчання – М. Білий, В.Палій, С.Хандрига,  М. Линдя, М.Базилевська, Н.Яроцька,  П. Зазноба.  Перші   два  - учасники Великої  Вітчизняної війни, потім працювали директорами середніх шкіл на   Дніпропетровщині. М . Линдя та П. Зазноба – офіцери фронтовики, останній загинув смертю хоробрих . В школі навчалось більше 10 патронованих дітей – сиріт.  Жадібно тягнулись до знань Н. Гармаш,

   П.Халява,  З. Шевченко,  Т. Коляда. Для  Тетяни Коляди   Манвелівка назавжди  залишилась  рідним домом. Захар Шевченко після Новомосковської школи механізації пішов на фронт танкістом, загинув у бою.

1941 рік,   21 червня, субота, випускний вечір, який закінчився о 5 годині ранку 22 червня . Випускники повертались додому після зустрічі світанку ще не знаючи, що вже дзвенить нелюдським болем над рідною землею крик:

«Люди, війна!»  А після обіду приїхав вершник з райвійськкомату. Почалася перша мобілізація на фронт . 

 До листопаду  1943 року школа не працювала .

В одній половині приміщення жили біженці , а в другій були фашистські казарми .

1944 рік.   Після окупації радгосп почав відновлювати свою господарську діяльність.  Школа почала працювати як неповна середня.

 Учні школи  разом з трудівникам радгоспу ( літні люди, жінки)   ретельно готувалися  до першої після окупації весни: виготовляли мішки, мотузки,  лапті .

 1946 рік.   Школа працює у 2 зміни: у  першу  навчалися  молодші  учні,  а в  другу - старші  учні. Класи були   комбіновані і   складалися  з учнів різних років народження.  Писали на газетах між   рядками.  Чорнила робили з бузини. Ручки майстрували  з бадилля кукурудзи,  до  яких  прив’язували перо      справжнісінькій   скарб у ті часи.  Буквар був один  на всіх. Приміщення  школи не опалювалось.

 Випускник   7 класу    1953 року  Данілов Віктор Митрофанович згадує: «Прийду зі школи . Свій одяг і взуття передаю брату, щоб тепер він пішов у школу . Голодні, холодні, але знали, що школа – це наше майбуття .  Я вдячний   своїм вчителям за їх справедливість, любов  і повагу до  нас – дітей війни.»

Вчителі повоєних років назавжди   залишили     частину себе в серцях випускників:

Палій Василь Павлович  -  учитель географії,    колишній учень  нашої школи, моряк - фронтовик, повернувся до рідної школи вже вчителем , очолив партійну організацію радгоспу .

Голуб Олексій Антоновичзавуч, вчитель математики, вчитель всіх вчителів. Незважаючи на особисті проблеми  із здоров’ям, важку фронтову травму, Олексій Олексійович був оптимістом життя .

Головко Дмитро Максимович  - завпед, вчитель історії. Випускники багатьох поколінь  пам’ятають і передають одне одному розповіді про найвимогливішого,  найдосвідченішого і разом  найдоброзичливішого   вчителя.  Дмитро Максимович – еталон якості інтелекту і гуманності .

 Макаров Володимир Власович - учитель української мови,  завуч, класний керівник, «батько» першого випуску  десятирічки   Манвелівської   школи: добрий і суворий, чуйний і люблячий.  Свою педагогічну діяльність розпочав 1 вересня 1940 року вчителем початкової школи радгоспу «626»  в

 с. Зоря. Влітку 1941 року закінчив заочно Новомосковську педшколу. Пережив евакуацію, німецький полон, війну закінчив кулеметчиком    175 стрілкового полку.  Із січня 1946 року почав працювати завідуючим початкової школи с.Зоря ( радгосп «626»).  Закінчив  учительський і педагогічний інститути.   В радгоспній школі працював до 1986  року   і вивчив за цей час декілька поколінь.  І тому зрозуміло вчителю в кого вдався ось цей чубатий шибеник, чому Наталка так любить предмет, як любила ії мати. Володимир Власович  для усіх залишився  взірцем   мужності,    краси  і  благородства.

Бакум Федір Давидовичвчитель біології, класний керівник. Після закінчення війни повертається до дітей і природи. Любили його діти за прагнення дати їм як найбільше знань. Ставився  до  вихованців,  мов до  молоденьких пагінців, прищеплював любов до природи. Перший  фруктовий шкільний сад у  1954 році, досліди на ділянках, озеленення манвелівських вулиць – все це було під керівництвом  великого трудівника Федора Давидовича. Завжди вимогливий і зосереджений, вчитель з особливою теплотою в очах розмовляв про квіти.  Він знав багато їх сортів. Тому з весни до пізньої осені шкільне подвір’я пломеніло яскравим квітковим килимом.

Журавель ( Василенко) Олександра Павлівна   - Заслужена  вчителька  Української РСР.  Самостійну працю почала в Манвелівці   в 1951 році     після Нікопольської педшколи. Молоду, гарну вчительку радісно зустріли і педагоги, і учні. І не помилились. Її безмежного дару душі вистачало не тільки на учнів.  За кілька років Олександра Павлівна закінчила два педагогічних інститути, опанувала майстерністю методиста. У вчительки не було поганих дітей, всі найкращі. Стриманість і повага до дітей – такі якості   їй були притаманні великою мірою. В 1971 році Василенко Олександра Павлівна удостоєна звання Заслуженої учительки Української РСР .

 Глухенька Олександра  Федорівна ,  Симоненко ( Соловей ) Віра Лікандрівна , Карнаух Векла  Сергіївна , Макарова Віра Вікторівна , Гармаш Клавдія Василівна - вчителі початкової школи,  вони були   спрвжніми матусями  для   школярів, зуміли відігріти зранені війною дитячі душі .

  Вчителі повоєних років  …  Всі вони з гордістю  могли б сказати про себе словами  Сухомлинського

 «Серце віддаю дітям»:   Гармаш Федір Порфилович,   Беребень Анастасія Іванівна,  Пархоменко Марія  Олександрівна,  Краснодід  Тетяна Яківна,  Здор (Чугуєва )  Марія Олександрівна, Жукаєва Тетяна Іванівна,  Охмуш Галина  Павлівна,   Досужа   Віра   Давидівна, Крикливець  О. А., Чорна Клавдія Мефодіївна, Скок  Наталя Петрівна.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

    Манвелівка і ії школа стали рідною домівкою, колискою дитинства і юності  для дітей-сиріт, які прибули із Григорівського дитбудинку Васильківського району, Чорнобильського дитбудинку Київської області.                                 Під патронатом радгоспу і школи  було  13 вихованців .

Мешканка с. Манвелівка  Білецька( Голобородько) Любов  Василівна,   колишня вихованка Григорівського дитбудинку завжди пам’ятає про життєві уроки своїх вчителів. І  Федора   Давидовича, який роз’яснювал сироті – розбишаці , що неможна смикати акацію, тому що вона жива. І слова Голуба Олексія Антоновича, аса в математиці : «Діти, мій і ваш девіз:  я  знаю мало і  зроблю все,  щоби знати більше!»

1953-54рр.  Приміщення конюшні (в  одній половині хати розміщувалася  школа, а  в другій утримувались воли ) було   перебудована  під  школу  повністю, що дало  можливість учням навчатись  в  одну зміну.

Неповна середня школа стала   середньою .

1956 р.  Перший випуск десятирічки – 22 учні.  4 вихованці цього пам’ятного випуску   одержали  середню спеціальну освіту, 18 – вищу,  серед яких  Куроп’ятник Віктор   Іванович, Забара Лідія Миколаївна,  які  згодом  присвятять своє життя рідній школі,  працюючи  в  ній  до  виходу  на  заслужений  відпочинок .

1974 рік.    При школі працює філіал  Васильківської заочної школи.

1963 рік. На вулиці Леніна будується    за типовим   проектом  двоповерхове приміщення  середньої школи .

 1964 рік.   Під керівництвом   мудрого і авторитетного педагога,   директора  школи   Гришина Юрія Семеновича   СЗШ  -  осередок   культури,  спорту, в якій  вчиться   323   учні  13  національностей: українці, росіяни, білоруси, казахи, євреї, німці, поляки, цигани,  болгари, угорці, татари, грузини, вірмени.  До їх послуг 10 класних  кімнат,  модернізовані фізичний, хімічний і біологічний кабінети, спортзал і майстерня. При школі працює пасіка.

1984 рік.   Ведучі галузі господарства радгоспу  «626» (27 робочих підрозділів)   очолюють кожен другий випускник школи: Омельченко Георгій Феодосійович    головний інженер радгоспу,  Карімов Павло Кабіденович – головний енергетик,  Воскобойник Олександр Іванович – інженер по трудомістким процесам, Бондарчук Леонід Пафнутійович – завідуючий другим відділком радгоспу,  Антонюк Михайло Володимирович – зав.  током та ін.

 01 жовтня  1994 рік.

  Урочисте відкриття  добудови нової школи. На святі  присутні почесні гості , учасники будівництва  Лазаренко Павло Іванович – голова Дніпропетровської обланої  держадміністрації, директор радгоспу «626» Шаповал Станіслав Іларіонович, начальник Васильківського агробуду Гузеєв  Федір Петрович,  начальник Васильківського  райво Ляшко Віктор Григорович  та ін .

   В оформленні приміщення добудови прийняв участь майстер петриківського розпису Панко Федір Савич, який  подарував школі шедеври народного мистецтва. Поет Ігор Пуппо і  композитор  Іван Калішенко з нагоди цієї події написали пісню  для  школи  «Лине дзвоник малиновий».

   Мешканці радгоспу « 626» назавжди  запам’ятали вчительські родини

Гришиних, Головків, Гармашів, Макарових, Машир, Гвоздів,  Переходів, Козлових. А  близько 40 пар з’єднали свої серця  колишні однокласники .

    То ж 83 роки   – це мало  чи багато   навчальних    років відгуло? У  межах людського життя  -  досить довгий строк, який вміщує народження,   дитинство, юність, досвідченість, зрілість .

Все це ми бачимо в калейдоскопі поколінь випускників:

·        Близько  2 тисячі випускників, близько 2 тисячі долей  в історії країни стали сторінкою  історії  її життя.

·        На  священних плитах меморіалу загиблим воїнам – землякам із 128 прізвищ кожен 2-ий – випускник нашої школи.

·        Наші випускники піднімали цілинні землі, будували Дніпрогес, Сталінградську ГЕС, прокладали БАМ.

·        Наші юнаки – випускники  виконували інтернаціональний обов’язок в  Афганістані,  ДРА,  Югославії, Африці.

·        Наші випускники  працювали на перспективу господарства і країни , виконували продовольчі програми,  пережили застійні часи і перебудову.

·        Наші випускники – будівельники і педагоги , хлібороби і вчені , поети і робітники, медики,  військові , інженери і бізнесмени . Відомі імена колишніх учнів нашої школи і за  її межами.  Серед них: Антонюк Надія Володимирівна – перекладач посольства Аргентини у м. Києві, Карімов Іван Кабіденович – зав. кафедрою економічного факультету Дніпродзержинського  технічного  університету,  Карнаух Тамара  Володимирівна  ( перша золота медалістка 1966 року)  лікар-терапевт Васильківської  ЦРЛ,  Ісенко Сергій Миколайович -  замісник начальника УВС Корякського округу п-ву Качатка, Козлов Анатолій Васильович зав.кафедрою  літератури Криворізького педуніверситету та ін .

·        Історію   школи   представляє   золотий  фонд   учнівського  колективу   представлений     26  золотими   та   68   срібними   медалями.

І хай у світі стались певні зміни,

Багато є проблем і запитань.

         Але слова « Освічена людина»

         Не гірше різних титулів і знань!

 Біля   витоків освіти  в Манвелівці   в  різні часи   були  директори  шкіл:

З  1929  до війни  -  Кисіль Григорій Гнатович , Ткалік М.І.

Із 1943 р. -  Хмеловський Терентій   Давидович

1950 – 57 р. - Шахов Йосип Гаврилович

1954 -  60 р. - Пуздренко Андрій Власович

1960- 85 р.,  1991 – 1995р.  - Гришин Юрій Семенович

1985-91 р . - Машир Віктор Григорович

1995 -2002 р.- Білик Тетяна Борисівна

2002-2004 р . - Смілик Любов Яківна  ( випускниця цієї школи )

2004- 2007р. - Василенко Аліна Олексіївна

Із  2007   посаду  тепер  уже  Манвелівської  СЗШ займає   Глушакова Наталя Анатоліївна  ( випускниця цієї школи )

    Багатьох серед нас вже немає: і ветеранів освітянської  ниви,  і випускників нашої школи . Їх забрали в небо журавлі. Але пам’ять  про них живе в наших серцях. У небо посилаємо привіт з мовчазним і скорбним поклоном  Гришину Ю.С.,   Сурич  Л .С.,   Соломку   В.І.,   Журату  Т.Д,   Павлішину  П.І.,  Куріп’ятнику  В.І.,  Панасенку  В.І.,  Пепескул  А.А.,  Смілик  М.П.  та   багатьом   іншим,   чиє   життя   відлетіло   в   небо   яскравою   зіркою

    Історію школи продовжують внуки і правнуки колишніх випускників .

Сьогодні в школі навчається  136 учнів. Навчально – виховний процес забезпечує  досвідчений колектив із  22 педагогів, серед яких 14  -   випускники  цієї школи. 4   вчителя   школи   нагороджені   почесним   знаком  «Відмінник   освіти»,    педагогічне   звання  «Учитель-методист»    мають  4  вчителі,  «Старший   учитель»  - 10  учителів.

 Мудра порада наших майстрів серця, розуму, слова і пера  - безцінного фонду освіти: Гришиної  Ольги   Іванівн , Снітко Надії Олексіївни,  Красненко Ніни Григорівни, Воскобійник  Віри Вікторівни,  Єсипенко Валентини Петрівни, подружжя  Козлових Валентини  Федорівни  і   Віктора Степановича, Грекова Миколи Олексійовича, Чорної Клавдії Мефодіївни,  Лисенко Лідії Василівни, Генчук Зої Василівни  сьогодні  є   дороговказом   формування   громадянина   України.

   У вчителів і учнів багато планів на майбутнє. Ми маємо надію, що тут стане на крило не одне покоління вихованців, славою і шаною збагативши   свою   малу   батьківщину.

      Життя розкидало наших випускників по всьому світу. Про школу у Манвелівці знають і пам’ятають   у   різних куточках України, Росії, Білорусії, Казахстану, Узбекистану, Прибалтиці, Німеччині, Італії,Чехії. Нас розділяють роки і відстані. Але пам’ ять  зближує нас.  Щороку  школа  традиційно   запрошує випускників усіх часів на вечір зустрічі з випускниками   і    пропонує продовжити діалог про свою  рідну  Манвелівську   школу.

 

                               Матеріал  підготували   Назарук Віра Олексіївна та   випускники  2009  року